Нарешті Україна і світ почули голоси тварин Донбасу, які потрапили в біду – координатор «Не залишай нас в АТО»

За рік діяльності Всеукраїнської ініціативи «Не залишай нас в АТО» тварини на Донбасі отримали понад 24 000кг безкоштовних кормів, а волонтери проекту зібрали тисячі гривень для підтримки притулків в окупації та прифронтовій зоні. Це єдиний проект такого масштабу, скерований на допомогу тваринам на війні. Завдяки цій діяльності понад 7 тисяч тварин у 15 містах змогли вижити, бо отримали запаси їжі. Щодня до ініціативи надходять нові і нові запити на отримання такої допомоги, а вантажі продовжують відправлятись на Донбас. Ініціатор такого проекту – вітчизняна компанія «Kormotech», яка й опікується діяльністю ініціативи і долями тварин на Сході. Аби більше розповісти про «Не залишай нас в АТО», я поговорила із координатором проекту Катериною Ковалюк.

Першоджерело матеріалу: Львівський портал волонтерів ATO Lviv Ua.

n1

Чи довго приймалось у кампанії рішення про початок такої масштабної ініціативи?

Рішення про те, що ми хочемо допомагати, прийнялось швидко, бо було розуміння ситуації від нашої  команди зі Сходу. Звідти почали виїжджати зоомагазини, за нашими внутрішніми даними, у 2014 році звідти виїхало близько 30% зоомагазинів. До того ж, ускладнились умови доставки на ту територію, компанії там або працювали із перебоями, або закривались взагалі. З’явились складнощі із самою дорогою. Були моменти, коли в населені пункти доставляла щось або Нова пошта, або самі активні люди, які долучались і допомагали. Це все я говорю до того, що можливість там купити корм своїй тварині зменшувалась із кожним днем. З іншого боку, ціни дуже виросли, адже ті, хто зараз доставляє туди продукт, вкладають в ціну ризик. Ризик, що їхню машину можуть підстрелити, або в неї потрапить снаряд, або на блок-пості зупинять і щось заберуть. Тому ціни зараз множаться на ризик. До того ж, економічна ситуація там стала сумна, тож у людей було все менше грошей. А якщо ми говоримо про притулки, заводчиків та волонтерів, які там лишились, то вони взагалі до такого дуже чутливі та опинились через це все у дуже складному становищі. Відповідно, ми почали отримувати сигнали від торгівельних представників, звернення, листи на сайт чи гарячу лінію. Тож ми чітко побачили – там є величезний запит на допомогу. І компанія Kormotech відразу прийняла рішення – треба допомагати.

Потім був тривалий час, поки ми мали продумати, як це організувати, як це юридично коректно оформити. От цей процес тривав кілька місяців. Нам надходило багато заявок, на які хотілось реагувати миттєво, але ж требу було все продумати, знайти надійних партнерів… За цією допомогою, за кожним вантажем стоїть величезна робота команди, яка мала вирішити багато організаційних питань, аби цей вантаж приніс користь саме там, де найбільше потрібен.

12316231_659929210814762_8114926756938381558_n

А що було найскладнішим за цей рік?

Найбільш складно було емоційно… В рамках ініціативи ти допомагаєш від імені компанії, однак як координатор ініціативи я мала особисто отримувати заявки, відповідати на дзвінки, читати ці листи і емоційно це дуже складно. Розумієте, дуже важко дізнаватись історії, які трапляються там із тваринами, як їх кидають господарі ледь не під обстрілами, як цих тварин, поранених і ледве живих від голоду, рятують волонтери… За цей час я пропустила через себе, напевно, сотні таких історій, бо волонтерам теж це все болить і вони, коли дзвонять просити допомоги, хочуть ще поділитись цим болем. І мені було складно це все переживати. Довелось стати сильнішою, довелось стати психологом і допомагати не лише кормами, а й своїми розмовами. Я на початках дуже багато плакала, коли говорила телефоном, або читала ці історії, ці крики душі людей. Для мене це стало справжнім випробуванням, бо зверталось дуже багато різних людей з усього Донбасу, у кожної людини був свій біль, а треба було перейнятись кожною такою історією.

За рік, який триває ініціатива, у нас були різні проблеми, це природньо для такого великого механізму. Був час, коли Царьов намагався видати наші вантажі за власну гуманітарну допомогу, траплялось, що ми просто фізично не могли доїхати до необхідного населеного пункту протягом довгого часу, було різне. Нові правила перетину лінії розмежування дуже ускладнюють нашу роботу. Але я хочу зауважити, що не зважаючи на все це, ініціатива «Не залишай нас в АТО» досі стабільно працює і досі допомагає тваринам. Це величезна заслуга всіх дотичних людей, що ніхто не здався, що ми всі продовжуємо шукати шляхи і не полишаємо наших цілей.

 

Власне, питання знято з язика – що для команди є найбільшими перемогами за цей рік роботи?

Я вважаю, що одна із основних перемог, крім того, що вдалося реально годувати кілька тисяч тварин, які би не вижили без цієї допомоги, це те, що про цю проблему почали говорити. Рік тому, коли ми починали роботу і моніторили ЗМІ на предмет – а як же часто пишуть про біди тварин на Донбасі, виявилось, що ця тема взагалі практично не піднімалась раніше. Тобто, в інформаційному просторі України (не те, що світу!) її майже не було. Місцеві волонтери, заводчики й притулки лишились сам на сам з цією бідою і лише у своїх, достатньо вузьких колах, про це говорили. За рік ми нарешті винесли цю проблему назагал – розповідали конкретні історії, давали інформацію і статистику про те, чи багато чотирилапих люди залишають, коли виїжджають із небезпечних міст. Головне, ми давали зрозуміти масштаби проблеми і пропонували шляхи її вирішення – просили людей долучитись до процесу евакуації, або разом збирали кошти тим притулкам, становище яких було найбільш критичним. Це дуже важливо, бо ж відбувалась величезна несправедливість – про масштабну проблему, про трагедію, замовчувалось. А тепер кожен українець має інформацію, має розуміння ситуації та кілька можливих варіантів допомоги. І ця схема працює!

Ще одна перемога, про яку я би хотіла сказати, внутрішнього характеру. Коли ти щось робиш таке, що допомагає вирішувати якусь проблему, то це фізично відчутна соціальна відповідальність. Я вважаю, що ми здобули статус соціально відповідальної компанії в першу чергу в очах своїх працівників. Ми здобули повагу в очах наших партнерів. Проблему, про яку ми говорили протягом року, помітило авторитетне міжнародне видання. Це теж величезний шанс для всіх тварин Донбасу.

Я вважаю, що кожне оце «дякую», яке ми отримуємо від людей, яким допомогли, це перемога. Це неймовірно мотивує! Були випадки, коли люди писали листи подяки на всі можливі пошти працівників із сайту компанії і писали всім: «Шановні працівники, хочу подякувати вашій компанії…» і так далі. Це дуже мотивує! Вдячність – це, в першу чергу, підтвердження того, що вантаж приїхав, що все вдалось. Ти реально допоміг людям у біді. Такі моменти трохи гасять всередині цей біль і переживання за те, що там відбувається…

партія-1-Донецк-2

У ініціативи є нагода так само висловити свої подяки – кому варто їх адресувати?

Є багато людей, яким варто подякувати, це правда. Хочу подякувати всій нашій команді за таку наполегливу роботу. Хочеться подякувати нашим партнерам, які допомагали із збором запасів цього корму, із доставкою його на місця… Звісно, величезна подяка всім волонтерам та опікунам Донбасу, які у цей складний час не залишили тварин! Без цих людей дійсно там була би катастрофа. Хочу їм подякувати також за терпіння, адже вони із розумінням сприймали все, що відбувалось. Складно собі уявити міру їхньої витримки, бо ж вони рятують тварин навіть забуваючи про себе. Я пам’ятаю, що одні наші партнери у Донецьку розвозили наші корми опікунам прямо під обстрілами, бо, як вони казали, тварини вже були голодні. Це все важко уявити, важко зрозуміти тут, але хочу ще раз наголосити на їхній величезній роботі та подякувати за їхні добрі серця. Хочу подякувати також волонтерам, які доставляли вантажі від Нової пошти до тих міст, звідки надійшла заявка. Без них допомога не відбулась би!

Хочу подякувати власникам і продавцям зоомагазинів, які говорили про цю проблему і допомагали акумулювати ці смачні вантажі. Також дякую всім, хто долучається до допомоги через соціальні мережі, переводить якісь кошти притулкам, або розповсюджує інформацію про потреби тварин.

35

Які є плани?

Я думаю, що соціальна активність, підтримка суспільства, у якому ти є, це як наркотик. Якщо ти раз це зробив і тобі це вдалось, то тобі хочеться робити це далі і далі. Зрозуміло, що соціальна відповідальність вимагає вкладень, тому ми впираємось у ресурси. Однак можна і варто залучати партнерів і робити спільні добрі справи. Соціально відповідальна компанія не може бути нею тимчасово, тобто це стиль життя компанії. І я впевнена, що компанія Kormotech цей свій стиль життя не змінить. Звісно, по формі будуть зміни у залежності від потреб, однак у тому, що ми будемо далі допомагати, сумнівів немає.

Ви можете залишити коментар
Всі коментарі проходять обов'язкову модерацію!


Оставить комментарий