Притулок у прифронтовому місті: «Ми з відчаю звертались по допомогу до всіх, відгукнулись лише ви»

тварини Артеміського притулку в прифронтовій зоні АТОЗа час проведення АТО притулок в Артемівську збільшився втричі. І не в сенсі території чи фінансування, це якраз не виросло. А от кількість тварин, які утримуються в притулку, зросла майже на 200%! Місцеві волонтери били на сполох – де утримувати всіх чотирилапих, чим їх годувати? Як закінчились пошуки допомоги, читайте далі.

Всеукраїнська ініціатива «Не залишай нас в АТО» отримала заявку від Марини Шажко, волонтера з Артемівська, яка не кидає чотириногих в біді.

Марина Шажко опікується чотирилапими в Артемівську, місті, яке фактично межує із зоною АТО під постійною небезпекою опинитись на самій лінії фронту. Тож, нічого дивного немає в тому, що люди тут, переважно, думають про власне виживання, а не про покинутих тварин. Але Марина з приходом війни не стала менше сил і часу віддавати тваринам, навпаки – усі зусилля йдуть на їхнє годування, лікування й прилаштування.

тварини Артеміського притулку в прифронтовій зоні АТО 2Втікачі і залишенці

«За час війни кількість тварин, які у нас живуть, збільшилась втричі, – говорить Марина. – Взагалі-то наш заклад розрахований на 25 тварин, зараз у нас 70 собак і 12 котів. І це при тому, що ми досі займаємось прилаштуванням тварин! Тобто, ми віддаємо чотирилапого в нову родину, але на його місце все одно приходять ще двоє. У нас дуже багато «втікачів» з зони АТО і тих, хто сам до нас дійшов, бо його там покинули. Так-так, саме дійшов, просто так, по трасі з Горлівки!»

Волонтерка може розповісти десятки історій про своїх «хвостиків», про те, як вони прибились до притулку, знесилені і голодні. Вона може лише здогадуватись, що пережили ці беззахисні створіння! Але жінка розуміє цей біль, коли хтось із її підопічних при будь-якому гучному звуку забивається зі страхом вглиб буди, коли хтось панічно боїться бути знову зрадженим і тому ніколи не показує носа, якщо на територію прийшли чужі люди…

тварини Артеміського притулку в прифронтовій зоні АТО 3Криза довіри до людей

«Думаю, це ще не межа для нашого «розширення», бо тварини прибувають і прибувають. Серед них дуже багато породистих, домашніх, тож ми розуміємо, що вони не завжди жили на вулиці, – розповідає Марина Шажко. – Наприклад, є у нас дівчинка алабай, вона йшла по трасі голодна, виснажена… Є ще метис ротвейлера. Ми намагаємось всіх привчити до нового життя, всі ж по-різному адаптуються! У них теж стрес від всього пережитого… У нас всі обстріли Горлівки чутно дуже добре, і наші малі переживають, нервують. І дуже вони тяжко переживають зраду. У нас є такий пес, він коли чує, що прийшли чужі люди (а це означає, що прийшли дивитись собі собаку), то він забивається в буду і ніяк його звідти не витягти. Тобто, тварина точно знає, що не хоче нових господарів. Це дуже відчувається у тих собак, яких зрадили попередні господарі».

тварини Артеміського притулку в прифронтовій зоні АТО 4Марина ділиться, що благодійних пожертв, завдяки яким живе притулок, зараз дуже не вистачає. І навіть при тому, що годують чотирилапих тут переважно кашами на бульйонах, навіть на це грошей вистачає не завжди. «Коли я вам писала, у нас була справжня криза – нічим було годувати тварин, – говорить Марина. – Ми їздили по місту і просто таки випрошували людей допомогти. І я з відчаю писала  всім, кому тільки можливо… відгукнулись тільки ви. Подарунок у 250 кг корму від «Кормотех» – це для нас свято! Тепер цей корм для нас – справжній скарб, адже не доведеться боятись, що наші вихованці будуть голодні. Ми збираємось відкласти його «на чорний день», аби бути впевненими, що наші тварини не залишаться голодні!Наше місто знаходиться у 20 км від лінії фронту, тож ситуації можуть статись різні, але із таким запасом ми готові до них».

Коментування на даний момент заборонено

Обсуждение закрыто.