«А давай бояться вместе… » або історія про любов і відданість посеред війни

  Хочемо розповісти невелику душевну історію про кошеня та щеня з Донецька, які вважають себе рідними братиком і сестричкою. Попри скруту і війну ці двоє зберегли свою любов та здатність до самовідданості один заради іншого. І, повірте, нам теж є, чому повчитись у цих пухнастиків!

Дуже хочеться повідати вам дуже милу і душевну історію відразу про двох вихованців макіївського міні-притулку: сіренького котика Маркуса та його сестричкуРошель.

yzLGoNOEJ-4

Донецькі волонтери, які зараз опікуються цими чотирилапими, говорять, що життя котика Маркуса і його сестри-собаки Рошель розпочалось з важких випробувань і зради – малих просто викинули на вулицю. На жаль, це не новина для міста, у якому триває війна… “Люди певного складу характеру реагують на вереск цуценяти і писк кошеняти, як молода мати на крик дитини, – розповідає волонтерка Ірина, яка підібрала малих. – Ось і я, почувши плач, пішла на звук: шукати його власника.. Ним виявилося цуценя  трохи більше долоньки. І коли я підійшла, щоб оглянути бідолаху, невідомо звідки вискочило кошенятко і почало обіймати цуцика, так наче хотіло його заспокоїти. Виглядало це так, ніби меншенький братчик захищає свою старшу сестричку, бо вона ж дівчинка!”

Звісно, волонтерка не змогла пройти повз звіряток, адже добре серце не може лишитись байдужим до будь- чийого горя. Природно, моя реакція була однозначна – продовжує Ірина – «ридаючи від побаченого та від думки, що і своїх годувати важко, а тут ще таке поповнення, понесла я всю цю купку щастя додому».

RqiWM2--olQ

Коли малечу викупали і поклали в коробочку, кошеня так ніжно обняло свою тремтячу сестричку… Обом діткам було тижні 3-4”, – ділиться спогадами Ірина.

І тут у малечі почалося геть інше життя, але це ще не кінець нашої історії! Адже випробування їхньої дружби і відданості на міцність ще, на жаль, не закінчились.

“Котика назвали Марік, а цуценя Рох-рох, тому що як тільки її брали на руки, вона намагалася муркати, як братик, але виходило тільки “хро-хро-хро”, – розповідає волонтерка. – Вони весь час спали тільки разом. А якщо Рошка раптом прокидалася і починала скиглити або просто губилася в заростях м’яти, то Марик відразу ж біг її заспокоювати. Діточки потихеньку зростали. І тут Рошка захворіла… Уколи, крапельниці… Вираз обличчя у Маріка став настільки серйозним і задумливим, що ми вирішили називати його Маркусом. Маркус ні на крок не відходив від сестри. Здавалося, він теж її лікує, по-своєму, по-котячому. Він сидів з Рошею на кожній крапельниці, вилизував їй очі і вушка.

60V-qOqygwg

Завдяки нашим спільним зусиллям, Роха піднялася на ноги і продовжила рости ще швидше. Якщо в місячному віці діти були майже однакового розміру, то незабаром цуценя стало в 10 разів більше свого брата, але це не стало на заваді їх іграм, причому розмір зовсім не заважає Маркусу нападати першим і здобувати перемоги!”

   Допомогти міні-притулку, де мешкають Маркус і Рошель можна тут https://vk.com/mak_pet_shelter

Коментування на даний момент заборонено

Обсуждение закрыто.