Байки з АТО: чотирилапі бойові побратими

Байки з АТО: чотирилапі бойові побратими

«Діна»

Ми розповідали багато історій про тварин, які перебувають в зоні АТО, про вивезених і врятованих волонтерами. Однак, не слід забувати, що чотирилапих на війні рятують і військові. Нерідко вони дають притулок котам і собакам, які прибиваються до них, а декого навіть забирають додому.

Іван Гаврилко, військовий з 28 окремої механізованої бригади, має купу історій про чотирилапих, які прибиваються до солдатів. «Байки з АТО» – це розповіді про жаль і радість, про біду й порятунок.

«Тут, на війні, багато тварин що втратили хазяїв. Або загубились, або гірше і трагічніше….  – починає свою розповідь Іван.

До нашого взводу прибилось три собаки.  Перша – сучка. Характерні ознаки: забарвлення -руде, вік – десь рік- півтора, характер – добродушна до неможливості, облизує геть усіх, спить між мною і Журналом, або між мною і Хом’яком. Відзивається на клички «Діна» і «Ху@ня», їсть усе (перевагу надає тушонці).

Друга – кобель. Характерні ознаки: забарвлення – руде (ймовірно родич Діни (Ху@ні), вік-десь рік-півтора, характер – добродушний до неможливості, облизує геть усіх, спить десь між третім відділенням і танкістами, або і там, і там. Відзивається на кличку «Хуйло», їсть усе (перевагу надає тушонці).

«Механ»

«Механ»

Третя – кобель. Характерні ознаки: забарвлення – чорне (якась суміш спанієля і крокодила) вуха висять і теліпаються до землі, вік-кілька місяців (щенятко), характер – добродушно-наївний до неможливості, облизує геть усіх, гризе черевики, спить в другому відділенні. Відзивається на кличку «Механ», їсть усе (перевагу надає тушонці), – так описує нових друзів бригади Іван. – Всі три особини блохасті до неможливості. Правда блохи якісь особливі, кусають чини не менше майора. Сьогодні з Журналом купили хімії травити блошок та ошийники проти бліх для всіх трьох. Прокапали, за кілька днів, як блохи повтікають, вдягнем їм ошийники».

«Розповім я вам кілька реальних історій тварин. – провадить чоловік далі.

Байка про Діка

Знайшов добрий лікар Юрій Піщало гончого песика-хорта (ну такого худого, мов з Бухенвальду, з довгими лапками) з пораненою лапкою. Виходив його. Песик лякався обстрілів, спав зимою в спальнику доброго лікаря. Коли песик мав якісь залишкові проблеми з лапкою, Юрій Ярославович відвіз Діка до ветеринара в місто. Ветеринар впізнав собаку. І розповів про господаря, який важко переживає втрату улюбленця. Господаря видзвонили, він прийшов. Дік впізнав та кинувся до господаря… Так Дік знайшов свого господаря.

Такі то песики на війні, малята».

Скоро ми продовжимо публікувати свіжі історії про тварин на передовій, розказані Іваном Гаврилком, у нашій рубриці «Історії з зони АТО».

Ви можете залишити коментар
Всі коментарі проходять обов'язкову модерацію!


Оставить комментарий