Допоможіть вірним друзям чотирилапих з Добропілля!

Не проходьте повз! Зверніть увагу на цю інформацію, адже ваша увага і ваша допомога є дуже доречною! У місті Добропілля (це підконтрольна Україні частина Донецької області) уже 5 років діє Міське товариство захисту тварин «Вірність». І ці волонтери дійсно доводять свою вірність чотирилапим щодня, рятуючи їх від жорстокості інших, від голоду, хвороб і вулиці. Почитайте трохи більше про «Вірність», аби зрозуміти, чому так важливо допомогти цим людям у їхній роботі.

Переважно, волонтери з маленьких містечок дещо сором’язливі, не люблять розповідати надто багато про себе, аби не здатися хвальками. Та про їхню щоденну працю говорять самі за себе історії, які мають хепі-енд. Добропільське міське товариство «Вірність» працює із місцевими міні-притулками, займається лікуванням тварин, прилаштуванням їх у нові сім’ї. На жаль, потік безпритульних чотирилапих за останні роки лише збільшився – поряд зона АТО. Звідти навіть пішки приходять собаки чи коти, когось привозять небайдужі… Щодня число тварин, які знаходяться під опікою товариства, змінюється, бо хтось знаходить новий дім, а інші чотирилапі приходять на їхнє місце. Приблизна кількість тварин, за якими доглядають волонтери міста – це сотня котів і 90 собак. Чималі масштаби для невеличкого містечка!

Втім, ми не хочемо розповідати про тяжкий шлях, який проходять тварини перед тим, як потрапити під опіку волонтерів, ми хочемо розповісти про щасливі історії, які стались завдяки товариству «Вірність». «Одна з них почалась рік тому, у квітні 2015 року, – розповідає Андрій Клімов, один із волонтерів товариства. – Дівчина побачила страшну картину: цуценя переїхала машина і він сильно кричав, мучився від болю, до ранку він пролежав на узбіччі дороги, йому так ніхто і не спромігся допомогти. Повз йшли і проїжджали байдужі люди, але тільки вранці молода жінка забрала собачку до своїх батьків.1

Багато народу брали участь в його житті: оплачували лікування, годування на відновлення, у цуценяти була зламана лапа і таз, були поставлені спиці. Марина, власниця Малюка (так назвали собаку) взяла на себе кураторство і всі складнощі по догляду за здоров’ям потерпілого. Зараз у нас все добре. Малюка ми поставили “на лапу”. Він виріс в нахабного, впертого, але такого класного пса з величезним, велелюбним серцем! Ось така історія. Зараз навіть не віриться в ті півроку пекла. Це наш собака. Це наш член сім’ї».

2І навздогін розповідають ще одну показову історію. Їх у товариства «Вірність» дуже багато й буде ще більше! Та всього не переповісти. Дивіться більше історій на сторінці волонтерів. «А ця історія бере початок з липня 2015 року, з звичайного дзвінка нашої волонтерки Вітольди, – розповідає ще одна волонтерка «Вірності». – Був звичайний день 20 липня, мені зателефонувала наш волонтер, з проханням взяти на перетримку цуценя,  на один тиждень, я погодилася. В цей же день до мене привезли мені мою Герко… зовсім малесеньку, перелякану, я два тижні не могла знайти з нею спільну мову. Вона мене боялася і категорично не хотіла зі мною дружити. Але за допомогою ласки і доброго ставлення мені вдалося увійти до неї в довіру, та я й сама з кожним днем ​ стала звикати до неї все більше і больше.

Година за годиною, день за днем, я розуміла, що моя Герка, заповнює ту порожнечу, яка залишилася у мене після відходу моїх малюків (на жаль, волонтери просто не можуть врятувати усіх через об’єктивні причини), і в один з днів, я зрозуміла що я не зможу з нею розлучитися, віддати свою руду морду комусь, кудись, на ланцюг, в свій двір, бо ж вона у мене жила як королева. Я з нею говорила, як з людиною, а вона мене вислуховувала, коли мені було погано, коли не було з ким поговорити. Ось так і з’явився мій собачий героїн, моя Герка! І ось звичайний день, 24 серпня.

1.3-vizhual-na-opisМій син пішов гуляти, і по дорозі додому, побачив, як маленького цуценя намагаються згодувати величезному ротвейлеру. Він природно не зміг пройти повз, тож з тих пір в нашому житті з’явилася наша Буся. Спочатку я пручалася: як, дві собаки? Але мої діти наполягли. І от, маємо двох собак! І от тепер, наприкінці березня я знайшла під своїм вікном ще одного цуцика. Ніч, ну вулиці дощ, а воно сидить і віддано дивиться в очі. Звісно ж, я взяла його додому, вимила, погодувала і… ви все правильно зрозуміли, тепер у нас живе ще Руся.

От така у нас велика родина! І хочу сказати кожному, не бійтеся взяти з вулиці чотирилапого безхатька, адже цього не передати словами!»

Допоможіть добропільським волонтерам, аби щасливих історій було ще більше! Долучайтесь до Програми адресної допомоги, обирайте на сайті магазину PetsLike товар для Добропільського товариства захисту тварин «Вірність», а ми доставимо його волонтерам.

Ви можете залишити коментар
Всі коментарі проходять обов'язкову модерацію!


Оставить комментарий