Історія з Донецька: жінка із добрим серцем рятує чотирилапих у напівзруйнованому будинку

Хочемо поділитись із вами зворушливою історією про один притулок у Донецьку. Його власниця пережила страшні події, однак не полишила своїх підопічних і продовжує про них піклуватись. Людмила давно опікується покинутими тваринами. У приватному будинку вона організувала власний притулок для чотирилапих. Жінка самотужки піклується про десятки собачок і котиків, та навіть не думає про те, щоб когось віддати чи, ще гірше, викинути на вулицю.

Якщо Ви хочете долучитись до допомоги притулку “Лада”, звертайтесь до власниці притулку Людмили: 095 476 38 30

«Мої тварини потрапляють до мене по-різному. Когось я підібрала, я зазвичай їх підбираю, коли вони слабкі або коли їх ображають. Тепер, коли все почалося з військовими діями, то мене просили і залишали мені і кішок, і собак, просто щоб на вулиці їх не залишати, – розповідає Людмила. –  На вулицю їх викинути шкода, адже їх тут і труять, і відстрілюють… Колись я намагалася прилаштовувати тварин, але зараз, по-перше, мало беруть, а по-друге, я кілька разів прилаштувала тварин, а потім доводилося їх забирати назад . З тим, як до них там ставилися, а їх ображали або не годували, я вирішила їх просто забрати.

Я реально розумію, що тварину потрібно утримувати в нормальному стані, тому кому завгодно віддавати я їх просто не можу. Всі хочуть на когось скинути цю проблему, прилаштували – і все. Але ж тварина може хворіти, це дорого, і доглядати за ним потрібно».

Біда, яка приходить у дім

Три роки тому в життя Людмили, яка присвячує весь свій час піклуванню про чотирилапих, прийшла біда – її дім підпалили, а сама жінка дивом врятувалась. У цьому їй допомогли її тварини. «3 роки тому мені підпалили будинок. Звичайно, зараз це «зам’яли», ніби це був нещасний випадок, але будинок мені точно підпалили, – ділиться важкими спогадами Людмила. – У нас був конфлікт з сусідами, мовляв багато собак і вони гавкають і заважають. Хоча вони тихі, зараз у будинку тихо. Вони в мене слухняні і розумні, я ж з ними розмовляю, як з людьми. Але насправді сусіди просто полюють на цей будинок, а собаки – тільки привід. Будинок дуже добротний, вся столярка дубова. Зараз це все згоріло, звичайно… Мені підпалили все з горища і ось перекриття між стелею і дахом горіло і, коли відвалилося, почалася масштабна пожежа. Пожежники казали, що я дивом врятувалася з такої пожежі. А мене ж врятувала моя собака, моя Ладушка… Вона мені ввечері показувала, гавкала на стелю, а я просто не зрозуміла. Я чула, що десь постукує, все не могла зрозуміти – що за стук в будинку».

Тепер ім’ям Лади названий притулок, яким опікується Людмила. У ледве відновленому домі, без опалення, майже без електрики, але із щирим серцем і великою любов’ю живуть зараз чотирилапі із самою господаркою. «І ось за три роки, я ж одна, так і не вдалося багато чого зробити з будинком, – розповідає жінка. – У даху була дірка, ні вікон, ні дверей… Опалення немає, адже пожежа була взимку, мороз 30 градусів, а весь будинок водою залили, і я тільки через дві доби в нього повернулася, а всі труби вже порвало.

Я ось нарешті зробила дах, а стелі в залі у мене до цих пір немає. Замість дерев’яної підлоги я тепер все бетоном залила, бо поки іншої можливості немає. Міжкімнатних дверей у мене теж немає, тому що я змогла тільки вхідні двері поставити поки. А в мене ще 11 вікон. Мені давали старі вікна з квартир і один хлопець переробляв рами, щоб поставити хоч якісь скла. У мене по одному склу зараз стоїть і дуже холодно, звичайно».

Любов і турбота рятують життя

Попри всі складнощі Людмила твердо вирішила, що має жити! Зараз вона живе заради своїх чотирилапих, віддає їм усе – час, всі зароблені кошти і безмежну любов та турботу. Зараз із окупацією міста, життя стало важчим – заробляти складніше, а ціни надто високі. Людмила говорить, що всі кошти витрачає на харчування своїх чотирилапих, але і цього заробітку не вистачає. «Ось скільки зароблю, стільки й витрачаю на них. Може хто з клієнтів підкине крупу або кістки. Нещодавно я здивувалася, клієнтка грошей дала, каже: ось тобі на тварин, – говорить Людмила. –  Мінімум, який необхідний моїм собакам щодня – 8 кг крупи. Це якщо зовсім погано і зовсім грошей немає, то беру крупу і варю більш ріденьку кашу. А кішки мої кашу не їдять, вона взагалі у багатьох кішок не засвоюється. Так що їх я годую або макаронами, або вівсянкою, ну або хлібом. Коли є можливість, я купую хліб ще й собакам в кашу. А ще мінімум 2 кг риби для кішок і хоч трохи печінки, для ослаблених або хворих тварин. Але це самий-самий мінімум на день. Я для них нічого не шкодую, як тільки є можливість, то я їм купую більше і годую їх ситніше».

Людмила говорить, що просто не може покинути окуповане місто, бо це означатиме, що вона покине і чотирилапих, а цього вона точно не може допустити. «Мені багато говорили – їдь. А куди я поїду, як я тварин кину? – питає Людмила. – Мені кажуть, мовляв випусти на вулицю. Але це значить «випусти на смерть», я ніколи їх не кину, ніколи їх на вулицю не випущу!»

Всеукраїнська ініціатива «Не залишай нас в АТО» відправила для тварин притулку «Лада» запас сухих кормів – 250 кг. Невеликими партіями корми вже прибувають у Донецьк, однак процес це довгий і важкий. Чотирилапим вихованцям притулку «Лада» вкрай необхідна ваша допомога! Попереду – зима і холоди, а на опалення будинку необхідно закупити 3 тонни вугілля. По нинішнім цінам, вартість такого запасу складає близько 6 тисяч гривень. Давайте разом допоможемо Людмилі пережити скруту, адже ця щира і добра жінка не жаліє нічого для братів наших менших навіть тоді, коли навколо війна, навіть тоді, коли сама перебуває у важкому становищі.

Якщо Ви хочете долучитись до допомоги притулку “Лада”, звертайтесь до власниці притулку Людмили: 095 476 38 30

Ми щиро віримо у небайдужість наших співгромадян, а також на те, що тварини притулку «Лада» завдяки нашим спільним зусиллям будуть ситими, здоровими і щасливими.

Ви можете залишити коментар
Всі коментарі проходять обов'язкову модерацію!


Оставить комментарий