«Наші методи вчать собаку не просто виконувати команди, а думати»

Зоопсихолог про те, як і навіщо розвивати в улюбленцеві особистість.

unnamed (6)

Оксана Галан – фахівець з корекції поведінки домашніх улюбленців. Разом з Наталією Подобрєєвою вони створили Школу взаєморозуміння з тваринами Pets & People. Проект допомагає людям, їхнім собакам і котам стати справжніми компаньйонами.
У Оксани чотири безпородних собаки – Каштанка, Юта, Кідді та Аделаїда Філадельфіївна. Ще два аляскінських маламута Федя і Дуся, кіт Оріон і сіра ворона Гоша. А на кураторстві – старенький метис пекінеса, японський хін похилого віку і незрячий пудель з епілепсією.

Нашому блогу Оксана розповіла про найпоширеніші проблеми в поведінці і те, як їх вирішити, про агресію у пострадянській кінології, усиновлення чотирилапих з притулків і чому зоопсихологи не люблять фільмів за участю тварин.


Про Школу Pets & People
 
Все почалося багато років тому. Проект школи я виношувала довго. Усе розвивалося органічно. Я зустріла Наталю Подобрєєву, і вона теж захотіла у цьому брати участь. І тепер доволі примітивний проект, який ми задумали на початку, виростає на наших очах у щось велике і важливе.

Я займаюся корекцією поведінки. Наталя – фахівець з фітнесу та реабілітації. На цей момент Школа є місцем, куди власник кота чи собаки може звернутися з будь-яким питанням щодо утримання, дресирування і фізичного розвитку. Тобто, усього, що не стосується ветеринарного обслуговування. Дуже багато ми можемо зробити дистанційно – і в корекції поведінки, і для первинної оцінки фізичного стану. Головне – включеність господарів. Як правило, результати тих, хто звертається дистанційно, значно кращі. Вони підходять до навчання дуже усвідомлено.

Базове навчання – це навчити собаку жити за правилами в будинку і правильно поводитись на вулиці. Це значно важливіше, ніж знати команди «Сидіти», «Лежати», «Стояти». Цього ми теж вчимо, але все-таки наш профіль – співжиття з твариною. Ми також дуже активно займаємося трюковим дресируванням, тому що це вчить собак думати.

Ідея в тому, щоб створювати певний пласт людей, які заводять тварин, не просто тому що люблять щось пухнасте, а поважають інший біологічний вид, готові розвиватися самі, щоб по-справжньому цей вид зрозуміти, і віддати частину свого часу, тепла і любові.
 

Про найпоширеніші звернення
 
Переважна більшість учнів нашої Школі – це люди, які вже зіткнулися з проблемою, яку потрібно вирішувати. З собаками це найчастіше неохайна поведінка, гіперактивність, агресія до інших тварин. З питань фізичного розвитку – постреабілітаційний період, поліпшення фізичної форми і зовнішніх даних, робота з тілом собаки.

З кішками – теж неохайність, агресія і постреабілітаційний період.

unnamed (1) 

Як перевиховати дорослу тварину
 
У віці чотирьох місяців сформувати потрібну поведінку собаки значно легше, ніж після чотирьох років. Щеня або кошеня – це практично чистий аркуш. І від нас залежить, що ми на ньому будемо малювати. Якщо нічого не робити, тварина сама придумає собі поведінкові ланцюжки.

Собака, як і більшість живих істот, може вчитися усе життя. Нейронні зв’язки продовжують формуватися. Так, вони не такі гнучкі, як в юному віці, але загалом ми цілком можемо формувати нові поведінкові ланцюжки і навчати тварину в будь-якому віці.
 
 
Про харчування
 
Що стосується дієтології, до нас звертаються власники, які хочуть годувати вихованця або змішаним, або натуральним раціоном і не можуть підібрати потрібних пропорцій. Ми допомагаємо все розрахувати.
Оптимальним варіантом у підході до харчування є те, що буде комфортно і тварині, і власнику. Що б ми не розповідали, м’ясо лося у нас ніхто шукати не буде. Якщо людина готова трошки інвестувати часу і грошей для того, щоб доповнити харчування тварини натуральним раціоном, тоді це виправдано. Якщо ж категорично не дотримується чітких рекомендацій дієтолога, не контролює вагу, не готова купувати розрахований вітамінний комплекс, тоді я схиляюся до комерційного раціону. У цьому випадку ми будемо хоча б знати, що тварина отримує оптимальну кількість вітамінів, мінералів і поживних речовин.
 

Про сучасну кінологію
 
Гіпотеза про те, що нинішня українська кінологія використовує практики радянського службового собаківництва, правдива. Досі трапляються доволі агресивні кінологи. У ставленні як до собак, так і до інших людей. Не розумію причин, тому що ми всі ніби як за дружбу видів, а один до одного не можемо нормально ставитися.

Нещодавно я була на семінарі, де вперше за 10 років спілкування з кінологами різного рівня зустріла доброзичливих один до одного людей.

Це може прозвучати банально, але якщо ви шукаєте кінолога для свого собаки, звертатися потрібно тільки до тих, на кого у вас відгукується душа.

Наші методи м’які. Насамперед, ми хочемо навчити собаку думати, а не просто виконувати команди. Все, що ми робимо, спрямоване на те, щоб підтримати і розвинути собаку як особистість. Але ми все одно стикаємося з людьми, які заводять певну породу і вважають, що тут потрібна тільки тверда рука, інакше собака сяде на голову. Я не згодна. І потихеньку серед наших учнів з’являються клієнти, у яких вихованці доволі серйозних порід не «для спорту», а для життя. Цілком можна зробити собі компаньйона м’якими методами. Просто знадобиться трохи більше терпіння і трохи більше роздумів про те, що відбувається у ваших стосунках.
 

Про собак в офісах
 
У Києві ми відстежуємо місця, які можна відвідувати зі собаками. Поступово дружніми до тварин стають офіси. Якщо якомога більше компаній поводитимуться таким чином, для собак це буде чудово. Єдине що, хочу застерегти тих власників, які приділяють достатньо мало уваги адаптації тварини в соціумі. надобиться поступальна і неспішна адаптація до зміни умов. Щоб не сталося так, що йорка або чихуахуа, який 6 років просидів удома, раптом взяли з собою на роботу.

Якщо собака добре переносить переїзди, нормально ставиться до нових людей і не настільки старенький, що йому це буде дискомфортно, то я тільки за.

Як би ми не намагалися зберігати робочі якості собак, їхнє істинне призначення вже відходить у минуле. Потрібно пропонувати їм щось інше. Вже скоро не буде східноєвропейських вівчарок, які тільки охороняють. Або їздових собак, які тільки возять вантаж. Потрібно пропонувати тваринам заняття, які будуть і приємні, і дадуть потрібне навантаження і на тіло, і на голову.

Постійна зміна обстановки – разом на роботу, в подорож або відпустку, це цілком комфортно і корисно. Є маса досліджень, які говорять про те, що це позитивно впливає на більшість людей. Але знову ж таки потрібно розуміти: не всі люблять собак або котів. Це не означає, що люди погані. Просто у них по-іншому влаштований мозок і норма реакції інакша. Вони не здатні любити тварин так, як їх любимо ми.
 unnamed (4)
 
Про чотирилапих з притулків
 
Показником того, що собака соціалізована, є її лояльне ставлення до нових людей і незнайомих тварин – хоча б собак. Це має означати, що вона може дозволити незнайомій людині одягнути собі амуніцію і вести на прогулянку. Якщо мова йде про подальше проживання в сім’ї, то, щонайменше, волонтери, які займалися собакою, повинні були перевіряти її реакцію на дітей і людей похилого віку. У них інший гормональний фон, інші запахи. Дуже часто собаки, які прожили довгий час в притулку, не ідентифікують дітей і літніх людей як той самий біологічний вид, що і ми.

Треба бути готовими, що у собаки є «рекламний період». Коли він приходить в новий дім, то перші кілька тижнів може поводитися ідеально. А потім цей період закінчується, і собака видається не таким, яким намагався бути. Часто люди беруть тварину з притулку, а потім кажуть, що собака змінився. Мовляв, перший місяць поводився відмінно, і раптом на другому починає пісяти, громити квартиру і вити, коли всі йдуть з дому. Люди можуть до цього бути не готові. Тому я була б рада, щоб ми окремо працювали і з волонтерами. Вони давали б майбутнім власникам додаткову інформацію, щоб людина була готова до будь-якої ситуації. Якщо нічого такого не трапиться – прекрасно. Але попереджений значить озброєний.

Через тиждень після адаптаційного періоду було б добре, якби власники зверталися до фахівців. Питання однозначно виникають. Люди можуть думати, що зробили добру справу, врятували життя тварини, усиновили з притулку або забрали з вулиці, але насправді собака не до кінця це оцінює. І потрібно пояснити їй правила поведінки в новому, поки ще чужому середовищі. Тварина не розуміє, що таке дорогущий ламінат і вбудована кухня. Собака потрапив в інше середовище, і якщо раніше він рив нори, то цілком може почати дерти ковролін. Не тому, що він поганий, а тому що так був навчений до цього.

unnamed (3) 

Про породи
 
Дуже багато стереотипів про породи прийшло з попсових фільмів. Режисери не дуже то й радяться з фахівцями з поведінки. Ми кожен раз з острахом чекаємо нового кіно за участі тварин, тому що розуміємо: після фільму буде бум на цю породу.

Десь частково стереотипи відповідають дійсності. Наприклад, «хаскі – веселий активний собачка». Так, активний. Але це також собака, який вимагає неймовірного навантаження на тіло. Якщо цього не давати, він придумає, як це компенсувати і винести мозок і собі, і власнику. Заводячи хаскі в місті, ми повинні розуміти, що потрібен рівень управління, близький до досконалості. Відпускати хаскі в мегаполісі – просто утопічно для середньостатистичного власника. Це собаки-втікачі.

У деяких групах є собаки, які виводилися століттями, щоб приймати рішення самостійно. А тут ми заводимо їх собі в квартиру і починаємо цілодобово розповідати, як вони повинні поводитися. Їх втомлює гіперопіка. І вони вважають за краще сказати: «Вибач, мені потрібно відпочити від тебе. Я побігаю десь». Вибираючи собі породу, ми повинні розуміти не просто її образ, який створив кінематограф чи грамотно прорекламував заводчик, а її справжнє призначення, щоб усвідомлювати, що ти можеш дати цьому собаці. Заводити хорта і ніколи не виводити туди, де він зможе стартанути на велику відстань і швидко до тебе повернутися, повправлятися в спринтерському бігу – це нечесно.

Що стосується метисів, то тут просто менше прогнозованої поведінки. Коли ми заводимо породистого собаку, то можемо помилитися, обрати поганий розплідник, отримати тварину з нетиповими поведінковими якостями, але загалом все доволі прогнозовано. А заводячи безпородного собаку, особливо якщо це щеня з будівництва, складно що-небудь передбачити. Навіть іноді те, якого розміру він виявиться. Тут потрібно відштовхуватися від того, що ви готові прийняти собаку будь-яким – боязким або дуже сміливим, активним чи дуже ніжним.

Найчастіша особливість безпородних собак – вони бояться гучних звуків і пострілів. Це пояснюється генетичним кодом, тому що вони тільки так і могли вижити на вулицях. Особливо ще десять років тому, коли собак тупо відстрілювали. Тому треба бути готовим, що, особливо на першому році життя, собака може проявити хворобливу реакцію на салюти.

У мене чотири дворняги. І всі просто діаметрально протилежні. Це як Північ, Південь, Захід і Схід. Але у кожної є спільні риси з якоюсь із порід. Коли бачите, що собакий схожий, наприклад, на хорта, пропонуйте йому те, що повинна робити хорт. Улюбленцеві це сподобається.


Фото зі cторінки Школи взаєморозуміння з тваринами Pets&People у Facebook

Ви можете залишити коментар
Всі коментарі проходять обов'язкову модерацію!


Оставить комментарий