«Вихід один – ампутація. Ти його забереш назад?»

Світлана – його ангел. Тарзан – її охоронець. Історія безпритульного собаки, який втратив лапи, але нарешті знайшов сім’ю.


20160528102907

Це сталося торік напередодні Різдва. У Багатий вечір – так у містечку Славута на Хмельниччині називають 6 січня. 

Сутеніло. Світлана з дочкою поверталися додому. І біля магазину зустріли Його. Великий і гарний. З добрими горіховими очима. Зовсім нещасний. Він здавався звичайним вуличним собакою. Але Світлана відчула – цей якийсь особливий.

«Підеш з нами?», – спитала пса Світланчина донька. Той одразу підвівся і повільно ступаючи просто пішов за ними. У той момент Світлана ще не знала про біль: собака лежав біля магазину не тому, що відпочивав, а від того, що йому було важко ходити. Але він терпів і чемно крокував. Так Тарзан познайомився зі своєю сім’єю. Але його ім’я Світлана випадково дізнається згодом.

Вдома пса нагодували і оглянули. Світлана не могла повірити своїм очам: він весь був всіяний кліщами.

«Я почала їх знімати і рахувати. 28 кліщів! Подекуди розміром з квасолю».

Пес виглядав виснаженим. Більше лежав, ніж ходив. Не гавкав. Поводився тихо. Він був тяжко хворий. Кліщі знесли інфекцію.

За кілька днів Світлана помітила на снігу кров. Собака потребувала негайного лікування. Місцеві ветеринари зарадити не змогли: «дали котячу дозу, а це великий пес». Діагностували уроцистит. Десять днів він нічого не їв. Лапи отекли і тріскалися. Чотири лікаря припускали різні причини. У собаки прогресував некроз тканин. Згодом Світлана припускатиме у нього хворобу Лайма. 

Завдяки місцевій опікунці безпритульних тварин Раїсі Петрівні жінка вийшла на свою тезку, ветеринарку Світлану Різак з міста Нетішин. Пса почали лікувати заочно за її рекомендаціями.  Світлана сама робила уколи. А за два тижні нарешті змогла привезти його до нетішинської клініки.

Різак поставила собаці крапельницю і кудись зателефонувала: «Їдь сюди. Привезли пса зі Славути. Здається, це Тарзан».

Лікарка говорила з Галиною Гамулою. Ця жінка керує у Нетішині міською громадською організацією з захисту тварин. Вона одразу приїхала до клініки і щойно побачила собаку, закричала: «Тарзан! Це ти!». Пес, попри важкий стан, не тямив себе від щастя.

Галина розповіла, що знає цього собаку давно. Це привітний безпритульний песик з Нетішина. Йому 4-5 років. Тарзана викинули ще щеням. Місцеві його любили і підгодовували. Однак недоброзичливців теж не бракувало. Собака доволі великий. Забрати його до себе у Нетішині ніхто так і не погодився. Він опинився у домашньому притулку у Славуті в однієї жінки, яка раніше доглядала тридцятьох тварин. За місяць його забрали у село Ганнопіль. Проте новий господар його позбувся. Мовляв, пес не гавкає.

В певний момент Галина Гамула втратила його слід. Тарзан повернувся до Славути. Собака шукав прихистку півтора року, але ніхто не звертав на нього уваги. Допоки його, вже хворого, біля магазину не підібрали Світлана з донькою.

…У клініці Тарзан провів місяць. Життя собаці вдалося врятувати. Світлана вдячна лікарям і Галині, що взяли лікування на себе. Вона би не потягнула. Але на жінку ще чекала страшна новина. Телефонувала Різак: «Вихід один – ампутація. Ти його забереш назад?». Світлана не вагалась: «Це що ж виходить: з лапами він нам був потрібен, а тепер ні? З друзями так не чинять».

І Тарзан повернувся додому. Культі помалу гоїлися. Згодом собака почав пересуватися «на ліктях». У дворі, на щастя, травичка, а не асфальт. Світлана вже рік плаче. Каже, дивитися на це боляче. Але вона захоплюється своїм особливим собакою: «Це чудо. Він дуже хороший. Мене вражає його чистоплотність. Він здебільшого лежить під порогом біля хати, а взимку в коридорі, але жодного разу не дозволив собі сходити в туалет поблизу. Відповзає якнайдалі». Світлана розповідає, що після його повернення з клініки носила Тарзана у ковдрі, наче в гамаку, аби той зробив свої справи. Каже, ніколи не видав ні звуку, хоча рани тоді ще не загоїлись. Постійно терпів.

20626239_1999416903409196_276276829022917114_o

Тарзан – хороший охоронець. До паркану ніхто не підійде, як зачує його гавкіт. Перехожі і не здогадуються, що начебто суворий пес – це добра, сповнена любові тварина.

Світлана каже, раніше і уявити не могла, що торкнеться якогось собаки у момент, коли той їсть. А Тарзану довіряє як нікому: «Не знаю, як його можна не любити! Це особливий пес. Йому місце не в притулку. Навіть не уявляю, щоби сталося, якби він тоді лишився під магазином».

20626402_1999416763409210_6035669118249802365_o

Після усіх своїх поневірянь Тарзан тепер має дім і сім’ю, де його люблять. Його історія облетіла Західну Україну. Волонтери з Рівного і Львова продовжують збирати гроші, аби допомогти Тарзану пересуватися. Світлана глибоко вдячна усім за участь і допомогу. Придбали вже два візки, от тільки з жодним з них собака не зміг впоратись. Для пересування на таких потрібні хоча би дві кінцівки: або передні, або задні. А Тарзан доволі великий: важить майже 42 кілограми.

20645358_1999416290075924_5175920768035343828_o

Потрібні якісні протези. Однак надія Світлани поступово гасне. Каже, в Україні ніхто не хоче їх виготовляти для нещасного собаки. А за кордоном це дуже дорого. Тисячі доларів. Для родини зібрати таку суму нереально.

Тарзаном продовжують опікуватися Галина з Нетішина і Наталія Копейко зі Львова. Вони вірять, що завдяки протезам на передні лапи і візочку на задні він таки підведеться. Рухатися на ампутованих кінцівках собаці боляче – протирається шкіра, бо животик торкається землі.

Охочі допомогти можуть перераховувати гроші опікунці безпритульних тварин Наталії Копейко з приміткою «для допомоги Тарзану».

Номер картки Приватбанку: 5168 7423 5872 3918


Сьогодні, 19 серпня, у світі відзначають Міжнародний день безпритульних тварин. Це свято започаткувало Міжнародне товариство з прав тварин у 1992 році.  

Згадайте сьогодні про тих, хто мешкає на вулицях і потребує допомоги. Дайте безпритульній тварині води у спеку. Візьміть домашнього улюбленця з притулку. Врятуйте ще одне життя.

Ви можете залишити коментар
Всі коментарі проходять обов'язкову модерацію!


Оставить комментарий