Вижити залишеними в АТО. І це не про людей

7 тисяч тварин у 15 містах Донбасу змогли вижити, бо отримали понад 24 тони безкоштовних кормів. Таким є один рік діяльності всеукраїнської ініціативи “Не залишай нас в АТО“.доставка корму3 (1)

Це єдиний проект такого масштабу, скерований на допомогу тваринам на війні. Щодня до ініціативи надходять нові і нові запити на отримання такої допомоги, а вантажі продовжують відправлятись на Донбас. Все почалось восени 2014 року, коли стало зрозуміло – війна на Сході триватиме не години, а роки. Люди тисячами покидали міста Донбасу, залишаючи там дім, друзів, а дехто і домашніх улюбленців.

Ці покинуті тварини, які геть не пристосовані до вуличного життя, перелякані та голодні, виживали завдяки одному – доброті військових і місцевих волонтерів. За перші місяці масштабного переселення притулки на Донеччині “розрослися” удвічі – їх співробітники не могли покинути тварин помирати, тому забирали до себе під крило. Волонтери били на сполох: без допомоги ззовні такі масштаби роботи їм було не подужати.

– Зараз під опікою нашого Фонду близько 800 собак, і ми робимо все можливе, щоб розміщувати залишених тварин у себе в притулку. Але, як і будь-який подібний заклад, ми маємо ліміт наповнюваності. І зараз притулок дуже переповнений…, – скаржилась тоді Вікторія Васильєва, директор притулку ПІФ у Донецьку.

доставка корму6 (1)Просто придбати корми для тварин у зоні АТО ставало дедалі складніше: ускладнились умови доставки на ту територію, зоомагазини або працювали з перебоями, або закривались взагалі.

– За нашими даними, у 2014 році з окупованої частини Донбасу виїхало близько 30% зоомагазинів, – розповідає координатор “Не залишай нас в АТО” Катерина Ковалюк. Ціна, на те що таки вдавалося довезти, дуже виросла. В неї закладалися ризики, що машину можуть підстрелити, або ж зупинити на блок-посту і відібрати частину товару. Притулки, заводчики та волонтери опинились через це все у дуже складному становищі.

– Ми почали отримувати сигнали від торгівельних представників, звернення, листи на сайт чи гарячу лінію. Чітко побачили – там є величезний запит на допомогу, і прийняли рішення допомагати, – уточнила Ковалюк. 7 тисяч тварин – цифра умовна, адже волонтери на Сході нерідко ділились останнім зі своїми колегами та роздавали корм прямо на вулиці, коли бачили худих, як скелети, собак.

доставка корму (1)

За кожною твариною стоїть історія, найчастіше сумна і трагічна.

– Був у нас кіт Феліксбританської породи. Підібрали його худющого, у кінці вересня, якраз після найсильніших обстрілів у районі. Взагалі не думала, що його виходжу. Він ховався від обстрілів, а коли поруч кухар годувала кошенят почув звук тарілок, вийшов зі укриття і не міг дійти навіть кількох кроків – просто впав, – розповідає власниця міні-притулку з Макіївки Вікторія Морева. Коли Фелікса принесли додому, він плакав – з очей, прямо як у людини, текли сльози. – Якби мені хтось розповів, я б не повірила, але тварини плачуть. І коли собак залишають, особливо мисливських, вони не виживають, по три дні відмовляються від їжі і води, а на четвертий вмирають. Просто від туги…

На щастя, частина таких історій завершувалась добре, тварини знаходили новий дім. Декому дуже пощастило – нові господарі готові були піти на все, аби тварина забула біль війни і зради. Наприклад, стаффорда Майка забрали військові. Будинок, де жив пес із господарем, потрапив під обстріл. Власник Майка загинув, а пес так і лишився сидіти біля нерухомого тіла. Так його і знайшли військові. Майка відвезли у Бердянськ, там саме приймають подібних до нього бідолах. Волонтери зняли сюжет про пса та інших тварин притулку, аби знайти їм нових господарів. Одеситка Тетяна подолала сотні кілометрів, аби забрати тварину.

– Щойно побачивши Майка на екрані, я відразу зрозуміла, що хочу його забрати. Відразу ж подзвонила у цей притулок. Шукала варіанти перевезення… Їхала туди понад 12 годин автобусом. Історія їхніх відносин була схожа на казку. – Ви не повірите, вони як побачились – то й не відходили один від одного, – розповідає про першу зустріч Тетяни і Майка волонтер притулку Наталя. – Ми тягнемо Тетяну на обід, хоч щось перехопити з дороги, а вона каже, що не піде від Майка. Зрозуміли відразу – це велика любов! Бо й Майк теж не міг від неї відірватись.

getImage-1-1 (1)Команда “Не залишай нас в АТО” знає сотні таких історій, адже волонтери щоразу діляться своїм болем та переживаннями.

– Найбільш складно емоційно… Дуже важко дізнаватись історії, які трапляються там із тваринами. Як їх кидають господарі. Як ледь не під обстрілами, цих тварин, поранених і ледве живих від голоду, рятують волонтери… За цей час я пропустила через себе, певно, сотні таких історій, бо волонтерам теж це все болить і вони, коли дзвонять просити допомоги, хочуть ще поділитись цим болем, – ділиться Катерина Ковалюк.

 

Трагедія тварин на Донбасі – дуже масштабна.доставка корму2 (1)

Чимало людей вважають, що це не варто враховувати, адже триває війна і гинуть громадяни. Однак, біди тварин, приручених людиною, не можна ігнорувати: кожна жива істота має право на життя. Цей шанс тваринам Донбасу дають невтомні волонтери у підконтрольних Україні містах (бо приймають десятки поранених чи просто евакуйованих тварин); зоозахисники, які просто не змогли виїхати з окупації та присвячують усе своє життя тваринам; притулки та опікуни, які вивозять тварин із зони АТО і приймають їх по всій країні. Допомога триває і вантажі регулярно виїжджають на Донбас, а голоси цих тварин тепер чують в Україні і за кордоном. До допомоги тваринам може долучитись кожен.

Першоджерело матеріалу: Українська Правда. Життя.

Ви можете залишити коментар
Всі коментарі проходять обов'язкову модерацію!


Оставить комментарий