«Кожного з собак я знаю по імені». Як на Львівщині кілька небайдужих створили притулок для тварин

Аби врятувати життя бодай одного безпритульного собаки чи кота, потрібно просто почати. Одного дня вдасться прилаштувати кількох щенят. З часом зустріти однодумців. Знаходити гроші на харчування і медикаменти для чотирилапих. Домогтися від міста невеличкої ділянки для утримання тварин. Започаткувати стерилізацію. Шукати для кожної тварини нову сім’ю. Тільки тому, що просто не можеш інакше.

Так сталося в Бродах, одному з райцентрів Львівської області. Минулоріч кілька небайдужих тут з нічого створили притулок для тварин. Чотирилапих відловлюють на вулиці, відмивають, годують, надають ветеринарну допомогу, вакцинують, обробляють від бліх, кліщів і паразитів. І повертають на вулицю. Однак з власної ініціативи чотирилапих почали прилаштовувати у добрі руки. Трохи більше ніж за рік вдалося знайти господаря вже для 500 собак і котів.

21414735_356194738143728_3787366349842148636_o

Все почалося з Олега Брижика ще кілька років тому. Чоловік самотужки рятував безпритульних тварин у місті.

Одного дня він просто стояв на вулиці із цуценятами із надією серед перехожих знайти малятам господарів. Так з ним познайомилася Оксана Чорній. Каже, коли побачила пана Олега з тваринами, зрозуміла, що не може пройти повз і мусить допомогти.

Потім приєдналися ще Олена Каменська, Наталія Процик, Галина Дорошенко. У 2016-му Брижик заснував благодійний фонд «Степ». Так вони об’єдналися, щоби вирішувати в Бродах проблему із безпритульними тваринами гуманним шляхом.

Голова фонду звернувся до місцевої влади із проханням виділити для них ділянку, щоби утримувати собак і котів. Невеличкий притулок організували на території комунального підприємства.

Бродівські зоозахисники налагоджують співпрацю із місцевою владою. Від січня 2017-го отримують фінансування з бюджету. Ці кошти розраховані на утримання 40 чотирилапих, а їх вже близько сотні. До цього трималися завдяки пожертвам місцевих мешканців. Але й тварин було суттєво менше…

Містяни підтримують притулок. Лишають благодійні пожертви. Раптом якась проблема  телефон червоний. Треба кота зняти з дерева чи забрати собачку – одразу звертаються у притулок. Пані Оксана каже, ситуація у місті катастрофічна. Дуже багато собак. Коли бракувало харчів, написали про це у своїй спільноті в Facebook. І місцеві їм одразу позносили. Школи теж дуже допомагали. Діти приходили із вчителями на екскурсії до притулку і приносили харчі. А одного разу завітали молодята. Своїх гостей вони попросили приходити на весілля не з квітами, а пакунками із сухим кормом для тварин. І передали гостинці волонтерам. Із сухими кормами допомагає і «Кормотех».

Спільною з владою притулок працює над виконанням міської програми зі стерилізації та догляду за безпритульними тваринами.

«Поки простерилізувати вдається не усіх тварин. Довго не могли знайти кваліфікованого ветеринара. У Бродах  нема кому. Доводиться возити тварин у сусідній Радивилів»– розповідає пані Оксана.

Зараз на території притулку триває будівництво післяопераційної кімнати. Тиждень після стерилізації найважчий. Чотирилапого пацієнта потрібно доглядати в особливих умовах. Робити уколи. І пильнувати, аби тварина не розпорола собі живіт. Тому поки що працівники забирають їх додому.

Для собак спорудили 6 тимчасових вольєрів. Але у них тримають лише агресивних і цуциків. Спокійніші просто бігають поруч із працівниками. Ще в одному вольєрі мешкають котики. Притулок переповнений вщент.  

«Тварини на вулицях голодні. Стають агресивними. Відловлюємо поки лише тих, які кусаються. Бо просто не вистачає місця, – говорить пані Оксана. – Налагодиться стерилізація  стане легше. У нас єдина проблема: не маємо ніякого транспорту. Могли би зробити набагато більше. Це дуже гальмує нашу роботу. Навіть щоб відловити тварину, треба когось просити допомогти з транспортом. Або щоб з’їздити до лікаря в Радивилів. Якщо нам телефонують, що тварина десь потрапила під машину, ідемо по неї пішки. Один роверець на притулок  це увесь наш транспорт».

Тепер беруть чотирилапих з притулку не так часто, як раніше. Раніше за місяць вдавалося прилаштувати майже сто тварин. Брали особливо навесні і влітку. Зазвичай у хорошу погоду працівники притулку проводять акції із прилаштування: виходять до дороги біля комунального підприємства із вольєрами з цуценятами. Виводять великих собак і котів. Люди приходять і обирають собі домашніх улюбленців. А тепер вдається прилаштувати не більше сорока на місяць. Багатьох мешканців Бродів і навколишніх сіл не зрозуміли і злякалися нового законопроекту про домашніх тварин.

«Бояться, що доведеться платити податки і стерилізувати тварин, а це, мовляв, дорого. Почали позбуватися котів і собак. Ми поки усіх заспокоюємо, намагаємося пояснювати, що законопроект ще допрацьовують, його не прийняли. Просимо, аби тварин не виганяли. Але нам просто їх підкидають. Навіть породистих, із паспортами», – каже пані Оксана.

Тварин залишають прив’язаним до стовпа біля притулку. Маленьких  у коробках чи мішках. Навіть підкидають під двері квартири пані Оксани. Нещодавно на сходовій клітці жінка знайшла коробку з цуценятами. І кицьку на мотузку.

«Ми просимо зараз не приносити котів. Дуже холодно. Умов для перетримання поки немає. Але як хтось підкине  нема куди подітися. Забираємо», – продовжує пані Оксана.

У штаті працюють лише двоє людей. І голова благодійного фонду. Робочих рук бракує. Самі і відловлюють, і лікують. Самі прибирають і готують тваринам їжу. Варять макарони з курятиною. Заправляють курячим жиром. На птахофабриці купують голови, лапи, шиї. Пробували брати ячмінну і пшеничну крупу, але тварини їсти каші відмовляються. Котам купують молоко і рибу. Супермаркети віддають протерміновані сири. Щодня закуповують по мішку уціненного хліба. Працюють з восьмої ранку і подекуди до третьої години ночі. Десять відер харчу зварити непросто, коли є лише простенька електрична плита.

Деякі собаки щодня проводжають пані Оксану додому. Потім вертаються назад, а бува й ночують у неї вдома: «Чую за дверима: гав! Відчиняю. А там може бути кілька собачок. Вже звикла до них. Кожного знаю по імені».

Іноді прилаштовані тварини до притулку повертаються. Навіть з сіл. Бувало, їх везли електричкою. А вони все одно прибігають назад. Деяких по 3-4 рази віддавали, розповідає пані Оксана.

Так сталося із Сонею. Молоденький спаніель. Її прилаштували у добрі руки. В квартиру. Соня тікала упродовж двох місяців. Два дні вона вдома, а на третій біжить в притулок. Нова господиня приходила і забирала собаку назад. А та все одно верталася до пані Оксани. Так з нею і живе. Ходять разом в притулок, а потім вертаються додому.

Віднедавна у пані Оксани вдома живе і старенька спаніель Улянка. Її знайшли біля магазину. Сиділа саменька. Хрипіла.  У неї хворе серце. Попитали у сусідніх селах – ніхто такої собаки не мав. А ще у Оксани є маленький Йорік. Він не бачить і погано чує. Не має зубів. Постійно кашляє.

Жінка забрала їх до себе: «У притулку нема умов. Хворенькі собаки там просто не виживуть».  

Роботу у притулку пані Оксана називає своїм покликанням. Жінка рятує тварин з дитинства. Чотирилапі постійно потерпають від людської жорстокості. У Радянському Союзі безпритульних собак відстрілювали: «Зранку, близько шостої, їздила машина. Було чути постріли і крики. І я почала переховувати тварин. Я тоді була підлітком, але передсмертний крик собаки у мене в вухах стоїть досі. На мене це дуже сильно подіяло. До них не було гуманного ставлення. Тому я все життя мріяла про притулок. Щоб боротися за кожного. Щоб кожному давати шанс».


Рахунок для переказу допомоги на підтримку притулку:

КАРТКА ПРИВАТБАНКУ №: 5169 3305 0743 1226 БФ «Степ»

Телефони: 0679183819, 0501032817, 0684845408, 0990763070, 0990736088

Вы можете оставить комментарий
Все комментарии проходят обязательную модерацию!


Оставить комментарий